Дайджест за 16 липня – 26 серпня

Тому, для кого літо - пора затишшя, здасться логічним, що революційні фронти також переведено у стан відносного спокою. Натомість спостерігачі за знаковими подіями у світі демократії реферують, аналізують і узагальнюють демократію «весна-літо 2011». Отже, основними тенденціями сезону, що минає, можемо назвати зміну оперативного зведення на довільні рефлексії з приводу того, чим, на думку світової громадськості, події  в країнах Африки й Близького Сходу обертаються для світу й них самих. Та якщо відкинути деталі й узагальнити, побачимо, що недавня боротьба за світлі ідеали демократії закінчилася класично для будь-якого конфлікту: переможцями й переможеними, тими, хто отримав строки ув’язнення й тими, кого називають королями Facebook. Хоча, можливо, відсутність активних подій і спорадичні арешти колишньої влади чи діючих повстанців проти тиранії лише затишшя перед бурею?

Продовжуються арешти активістів руху за права людини в Білорусі

Європейський парламент продовжує висловлювати примарні побоювання, а лідери білоруської опозиції продовжують отримувати судові вироки. Голову правозахисної групи «Весна», Алєся Бєляцького, було арештовано, а в його помешканнях здійснено обшук із конфіскацією. Його звинувачено в ухилянні від сплати податків, за яке, за законодавством Білорусі, передбачено сім років ув’язнення.

Президент Європарламенту, Єжи Бузек, висловив свій погляд на згадані події: «Загрібання людей на вулицях відносить нас назад у темне комуністичне минуле, яке нам би не хотілося повторювати. Це неприйнятно для нашого континенту в ХХІ ст.», і далі: «Я застерігаю владу Білорусі звільнити Алєся Бєляцького й інших несправедливо затриманих політичних в’язнів. Такі репресивні дії лише тісніше об’єднають людей у досягненні свободи й справедливості. Зміни неодмінно прийдуть у Білорусь, як прийшли на узбережжя Північної Африки».

 Однак станом на сьогодні будь-які спроби виступити проти 16-річного диктаторства Алєксандра Лукашенка наштовхуються на потужний спротив з боку влади, який супроводжується арештами, побиттям і постійним наглядом.

Значної шкоди опозиційному рухові, на думку Ніколая Халезіна, голови Білоруського Вільного Театру, завдала надана Литовським урядом інформація про зареєстровані на її території Білоруські правозахисні організації та відкриті ними банківські рахунки. Саме це, вважає Халезін, спричинило нову хвилю тиску з боку влади Лукашенка, який в умовах глибокої фінансової кризи запевняє, що його відставки не дочекаються.

Детальніше тут:

Заява про порушення свободи слова в Еквадорі

Секретаріат Світового руху підтримки демократії спільно із глобальною мережею активістів і практиків висловлює глибоке занепокоєння продовженням наступів на свободу слова в Еквадорі, про які звітують провідні правозахисні організації, серед яких Freedom House і Міжнародний комітет захисту журналістів.

Після оголошеного судом в липні цього року вироку газеті El Universo, який полягав в штрафі в 40 млн. доларів США й трирічному ув’язненні колишнього редактора за те, що в одній зі статей діючого президента Еквадору Рафаеля Корреа було названо диктатором, світова громадськість стала на захист свободи слова в країні.

За даними  El Universo, починаючи із 2007 р. президент Корреа систематично нападає на журналістів і медіа, що працюють з новинами за будь-яку критику його адміністрації. Так, у 2009 р. приватний канал Teleamazonas, що виступив із критикою уряду, був позбавлений ефіру на три дні.

Найбільше занепокоєння викликають звіти Комітету із захисту журналістів, у яких йдеться проте, що за останні кілька років уряд посилив контроль за медіа, особливо телебаченням і радіо. Більше того, уряд переміг у референдумі щодо Закону про комунікації, за яким владі надається право контролю за правом власності на медіа та контентом через створення Ради з питань комунікації та інформації, яка викриває й карає будь-які огляди щодо порушень свободи слова й доступу до інформації.

У світлі цих подій Світовий рух підтримки демократії закликає уряд Еквадору прийняти міжнародні стандарти щодо свободи слова, зокрема Американську конвенцію з прав людини (стаття 13) й Декларацію про свободу слова Міжамериканської комісії з прав людини, які були свого часу ратифіковані Еквадором. У разі, якщо ці вимоги не буде враховано, активісти Руху мають намір звернутися до Міжамериканського суду з прав людини, аби відстояти постраждалих журналістів і свободу слова в Еквадорі.

Детальніше тут:

Світові дискусії

Обговорення щодо того, номінальними чи сутнісними є демократичні перетворення в Африці й на Близькому Сході, досі тривають. У період відносного затишшя з’являються спроби оцінити практичні результати революційних дій так само, як і зробити прогнози щодо подальшого поступу чи відступу сил демократії в регіоні.

 «Знеславлений Тагрір», на думку Таміма Еляна, автора The European Magazine, - доказ того, що революція в Єгипті звернула з наміченого шляху, перетворившись у суцільні політичні суперечки між лідерами.

Зростання приватних інтересів, які повинні вирішитися виборами, відсувають на останній план потреби людей, які, власне, й зробили революцію можливою.

Результатом постреволюційної саги є постійні зіткнення, що має нагадувати всім про те, наскільки хаотичною й нестійкою може бути ситуація і як важливо відродити дух Тагріру, який не дасть сценарію хаосу відбутися.

Детальніше тут:

Певним доповненням картини зображення постреволюційної Африки є матеріал Белаббса Бенкредда «Історія самотнього героя», в якому йдеться про блоґґера Уаеля Ґоніма, який став зіркою Facebook на зорі революції в Єгипті. Будучи ув’язненим на свою сторінку в соціальній мережі, він повернувся героєм і мало не символом народного повстання проти тиранії. Його можна було побачити всюди: TIME Magazine назвав його найвпливовішою людиною світу, президент Америки Барак Обама, згідно з недавньою статтею в New York Times, хоче, аби «хлопець із Google став президентом». Крім того, Ґонім був нагороджений престижною нагородою за мужність імені Джона Кеннеді.

Так, 18-денне ув’язнення стало путівкою до слави. А вже після повернення із в’язниці героєм Ґонім почав давати численні виступи на площі Тагрір і навіть вести перемовини від імені єгипетського повстання, які виявилися катастрофічними, адже він домовився про те, аби діючий на той час диктатор залишався на своїй посаді «символічно», поки не відбудуться демократичні вибори.

Зараз Ґонім подорожує світом, даючи інтерв’ю про свою славетну революцію Facebook, рекламуючи свою ще не написану книгу про інтернетні революції.

Головне питання, над яким міркує автор, все ж не раптова слава Ґоніма, а те, що насправді зробило революцію можливою – сміливість і відвага єгипетського народу, який жертвував життям для досягнення свободи й рівності.

Створення міфу про одинокого героя, який може розповісти про свою революцію вільною англійською – знахідка для міжнародних ЗМІ. Сам Ґонім не заперечує, що він не єдина ключова фігура, що він не герой. Героєм є єгипетський народ, в цьому немає суперечності, оскільки породжений загальною безнадією героїчний вчинок зробив добру славу революції єгипетської нації.

Детальніше тут:

23 липня 1868 р. – ратифіковано 14 Поправку, згідно з якою афро-американцям надано статус громадян.                      

26 липня 1847 р. – Ліберія – перша африканська колонія, яка стала незалежною державою.          

1 серпня 1834р. – на території Британської імперії відмінено кріпацтво.

2 серпня 1552 р. – угодою Пассау надано релігійну свободу протестантам, що проживали в Німеччині.

6 серпня 1965 р. – президент Ліндон Б. Джонсон підписав Акт про виборчі права, яким скасовувався тест на письменність для участі в виборах на Півдні.

15 серпня 1947 р. – Британія дарувала незалежність Індії й Пакистану.

19 серпня 1950 р. – Едіт Сампсон стала першою афро-американкою – представником в ООН. 

24 серпня 1991 р. – проголошення Незалежності України.       

Nota bene!

Недемократична правова система, що ґрунтується на запереченні прав людини, на масовій бідності, расовій сегрегації, сексуальній нерівності і расових переслідуваннях, може, в принципі, узгоджуватися з вимогами верховенства права краще, ніж будь-яка із правових систем найосвіченіших західних демократій… Це буде набагато гірша правова система, але вона перевершуватиме інші в одному аспекті: у своїй відповідності принципу верховенства права. Закон може… встановити рабство, не порушуючи вимог верховенства права».

Джозеф Рац

 (Цит. за: Таманага, Браян. Верховенство права: історія, політика, теорія / Перекл. з англ. А. Іщенка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 208 с.)