Фонд "Європа ХХІ" взяв участь у засіданні ВГО «Клуб мерів» (ТЕКСТИ ВИСТУПІВ)

Пропонуємо фрагмент виступів учасників засідання:

Ткачук:
Я хотів би декілька речей сказати в контексті зменшення уваги до місцевого самоврядування. Це не тільки щодо святкування. Другий цікавий дзвіночок – це неприсутність вищого керівництва держави на засіданні Асоціації міст. І все це, напевно, у контексті того, що в черговий раз ми маємо справу з посиленням централізації. Хоча влітку прийняли закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики, там є стаття 4, де і йде мова про нібито децентралізацію і посилення повноважень місцевого самоврядування. Насправді поки що відбувається ситуація у зворотній бік. Особливо тривожний сигнал, як на мене, - це ухвалення проривного закону про регулювання містобудівної діяльності. Назва дуже безобидна, ніби процедурний закон, але по суті закон дуже серйозний, бо він серйозно впливає на повноваження місцевого самоврядування і на визначення, що первинно, планувальні документи чи земельні документи.
Є неофіційна інформація, що вже підготовлений новий законопроект, що стосується розпорядження землею, за яким навіть у межах населених пунктів розпорядження землею буде передане у виконавчу владу. Якщо і це відбудеться, тоді фактично місцеве самоврядування залишиться повністю без ресурсу.
Тому тут надзвичайно важливо, аби органи місцевого самоврядування, самоврядні організації, в тому числі Клуб мерів, спробували все-таки впливати. Тому що коли не опираєшся, то заберуть все. А спитають, тому що люди живуть в конкретному селі, селищі, а не всі в Києві. Мені здається, тут треба використати всі важливі інструменти.
Вчора з'явилося нове повідомлення, дуже важливе. Президент на засіданні Ради регіонів сказав про суттєву зміну щодо регіональної політики, щодо підготовки і планування прогнозних документів і фінансування проектів місцевого розвитку через державний фонд регіонального розвитку. Я не буду зараз стверджувати і не маю права, наскільки швидко цей фонд буде створений, в якій формі він буде працювати. Але в кінці кінців, я переконаний, ми прийдемо до фінансування регіонального розвитку через конкретні проекти, які будуть фінансуватися з чітко визначених джерел бюджету.
В цьому контексті я хотів би звернути увагу на таку річ. Останні декілька місяців мені довелося досить активно працювати по різних українських регіонах в частині вивчення стратегії розвитку регіону і в частині можливості реалізації тих стратегій. Тому що фактично всі регіони мають стратегії, але жоден регіон не має операційного плану, і стратегія фактично не реалізується.
Що видно з цих стратегій? Що при підготовці документів навряд чи серйозно задіювалися органи місцевого самоврядування міст обласного значення. Тому що фактично не виокремлюється роль міста обласного значення як центру зростання, який тягне за собою всі навколишні території. Без цього не можна сподіватися на прискорений розвиток регіону.
Виходячи зі вчорашньої заяви президента, цілком можливо, найближчим часом постане питання перегляду стратегії розвитку в областях і приземлення їх на реальний грунт. Тому я би хотів, щоб міста обласного значення в першу чергу взяли якомога більш активну участь в цій роботі.
Відкриваються нові можливості. Є такий проект підтримки сталого регіонального розвитку в Україні, який найближчими місяцями відкриє нову навчальну програму. По 2 осіб з кожної області можуть пройти повноцінний вишкіл з підготовки проектів розвитку, які можуть отримати фінансування з Європейського Союзу. Причому навчання планується проводити у вигляді практики з підготовки конкретних проектів. Тобто, якщо в області є якісь більш-менш проекти у стані, достатньому для переведення їх у реальний проект з реальними цілями, забезпеченнями, планом, то буде надана можливість навчитися, буде надана допомога, як проект довести до логічного завершення. Це інформація, мені здається, достатньо важлива.
Що стосується заявленої теми „Актуальні проблеми реформування”. Це безкінечна тема, з якої можна говорити дуже довго. Але ситуація яка? На сьогодні ініційовано декілька і конституційних ініціатив, як у президента України, так і у Верховної Ради. Я маю на увазі конституційні асамблеї. Нічого випадково не з'являється, конституційний процес буде продовжуватися. Надзвичайно важливо для нас, щоб в умовах тенденції до централізації влади ми не потрапили в ситуацію, коли при нових конституційних змінах цю централізацію буде закріплено. Тоді вже шансів до відновлення практично не залишиться, тому що конституцію щоразу міняти дуже складно.
Тому в цій частині також надзвичайно важливо синхронізувати діяльність Клубу мерів, Асоціації місцевого самоврядування і експертів, які можуть говорити. Я розумію, сьогодні в умовах тотальної партизації влади, і виконавчої, і місцевого самоврядування, з'являється не дуже добра річ, що не все можна сказати. Тому, мені здається, використовувати ресурс незалежних експертних організацій, громадських організацій тут надзвичайно важливо, і ми можемо це зробити.
Я, звичайно, не маю ілюзії, що представлені законопроекти зараз можна прийняти. Але це все – накопичення критичної маси. 2,5 року ми поклали на те, щоб змінити парадигму відношення до реального розвитку, до регіональної політики, і це проявилося вчора у спічі президента. Так само нам зараз дуже важливо накопичити масу хороших, якісних матеріалів і проектів, які переводять місцеве самоврядування на реальний грунт. Тому що якщо немає територіальної основи, якщо немає землі, якщо немає закріплених ресурсів за визначеними повноваженнями, не буде самоврядування працювати, і ми ще 10 років будемо плакатися, що у нас гірше ніж в Європі.
Тому розроблені законопроекти є класичними, там нічого нового принципово не придумано. Але це європейська модель, яка передбачає чіткий розподіл повноважень, територіальну основу, яка переводить державну виконавчу владу в розряд чиновників, державних службовців, а не політичних діячів. І це зрештою має збалансувати ці відносини.
Тут вже було сказано, що багато змінилося, і мерів, і депутатів. Інститут громадянського суспільства зараз разом із нашими партнерами через кілька місяців розпочне те, чим ми займалися завжди після виборів, - навчання для депутатів місцевих рад, які будуть абсолютно практичні і предметні, починаючи від діяльності в самій раді і закінчуючи територіальним плануванням і пошуком ресурсів для місцевого розвитку. Це надзвичайно важливо, тому що в бюджеті грошей немає і скоро вони не з'являться. Дуже важливо шукати ці ресурси у нестандартний спосіб. В Україні вже є певний досвід, як такі ресурси шукати.

Усатенко:
Сьогодні в першій половині нашої роботи багато говорилося про громадськість і про її можливість і необхідність співпраці з органами влади. Так ось, ми як громадська організація „Фонд „Європа ХХІ” належимо до тієї її частини, яка намагається співпрацювати з владою, і зокрема в частині сприяння реформуванню законодавства. В рамках нашого проекту, як на мене, були зібрані кращі експертні сили в галузі нормопроектування. Практично всі сьогодні тут присутні – Анатолій Федорович, Юрій Іванович Ганущак, Дмитро Луценко, Сергій Бериславський – це є той пул українських експертів, які причетні до розробки закону про місцеві державні адміністрації, закону про місцеве самоврядування і відповідних поправок до конституції.
В роздаткових матеріалах, які вам надані, зі сторінки 12 починаючи, основні новели законопроектів викладені. Звісно, що можливості зараз все те детально розкривати немає. Можливо, Юрій Іванович і пан Дмитро зможуть додати основні акценти.
Я лише хочу зауважити на тому, що ми в ході роботи вже з цими готовими законопроектами проводили цілу низку обговорень на регіональному рівні, з громадськістю, з громадами обласних центрів. Звичайно, сьогодні такий шанований захід, як цей, Клуб мерів, є велика честь, щоб можна було вас ознайомити з цими напрацюваннями. А те, що вони в контексті нинішніх актуальних проблем реформи місцевого самоврядування, - це звичайно, бо наразі готується політична пропозиція щодо нової концепції реформування місцевого самоврядування. Висловлені вами міркування, звичайно, можуть бути ще враховані, бо ці законопроекти з доопрацюваннями можуть бути використані для підготовки власне урядових законопроектів.
Бериславський:
Я хотів би звернути увагу на те, що в цих законопроектах, а саме в новій редакції законопроекту про місцеве самоврядування, також присвячено дуже велику увагу і питанню, яке сьогодні обговорювалося під час більшого заходу. Це питання ратифікації, імплементації додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування. Велика увага там приділена питанням, різним формам і процедурам участі громадськості у здійсненні місцевого самоврядування.
Насправді ці законопроекти, які сьогодні представлені, не є відірваним явищем. Насправді це є продовження тієї роботи, яка вже тривала досить довгий час в експертному середовищі, часом вона переходила на більш виражені інституційні рамки. Я маю на увазі робочу групу у міністерстві регіонального розвитку та будівництва ще за часів міністра Куйбіди. Вона також опікувалася розробкою цих законопроектів. Робота, яка була проведена у 2010 році, була присвячена більше доопрацюванню і уточненню положень цих законопроектів з урахуванням різних обговорень, які відбулися, і досвіду, який був набутий.
Хотів би звернути увагу також на досить важливе питання, яке було досить актуальним і рік тому, і кілька років тому. Це питання пов'язання цих ідей і положень, які викладені у цих двох законопроектах, про місцеве самоврядування і про місцеві державні адміністрації, з так званим галузевим чи так званим секторальним законодавством, яке нині існує. Тому що навіть з тих виступів, які сьогодні були, ясно, що є певна тенденція до централізації в політиці. З іншого боку, ми можемо потрапити в такий момент, коли на рівні базових інституційних законів ми будемо проголошувати подальший поступ на децентралізацію, тоді як в секторальному законодавстві – в земельному, містобудівному, житловому, бюджетному, податковому і т.д. – ми будемо стикатися з пропозиціями і ідеями, які тяжіють більше до централізації.
Зараз є момент, з одного боку, трохи небезпечний, тому що є проголошена велика кількість реформ в різних сферах. Незважаючи на якісь спроби координувати ці реформи на рівні Комітету реформ, різних робочих органів, які утворені під ним, все-таки є певна небезпека того, що при здійсненні окремих секторальних реформ не будуть враховуватися власне потреби і інтереси місцевого самоврядування. Тут є можливість і необхідність створення, я не кажу експертизи всіх проектів, актів стосовно дотримання прав та інтересів місцевого самоврядування, але в певній інституційній формі, в якомусь утворенні, яке би аналізувало всі ці проекти реформ на предмет того, яким же все-таки чином, чи ці реформи забезпечують хоча б існуючий рівень децентралізації, чи, можливо, вони ще більше посилюють централізацію. Це було б корисно.
Крім того, можна говорити про те, що необхідно напрацьовувати пакет поправок до чинних секторальних законів стосовно повноважень як органів місцевого самоврядування, так і місцевих державних адміністрацій в різних сферах. Але наразі це виглядає передчасно, тому що законодавство знаходиться в стані бурхлячого котла, постійно змінюється. Не стільки змінюється фактично, скільки є багато різних проектів його змін.
Можливо, зараз якраз зупинитися на варіанті експертизи секторального законодавства з точки зору місцевого самоврядування, інтересів місцевого самоврядування. По-друге, вироблення певної концепції зв'язки тих базових речей, які мають бути закладені в законопроектах про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації, незалежно від того, чи то будуть урядові, чи то будуть президентські, чи ще якісь, і зв'язки його з секторальним законодавством.
Луценко:
Ті законопроекти, вижимки з яких були запропоновані вам сьогодні, були розроблені фактично майже рік тому. Були названі імена тільки 4 експертів, які брали участь в їх розробці. Насправді коло людей, залучених до їх розроблення, було ширшим. Фактично це були законопроекти, які мали би на той момент подаватися від міністерства регіонального розвитку і будівництва України в тому вигляді, як воно існувало на той момент, на березень 2010 року.
Тоді вони виглядали начебто як майбутня урядова ініціатива, а зараз таке враження, що вони знову починають виглядати як якась громадська ініціатива, оскільки вони дійсно втілюють в собі кілька ітерацій різних законопроектів, починаючи з 2004 року, а, може, навіть і глибше щодо деяких аспектів. Тобто, фактично зараз таке враження, що ми повертаємося на круги своя, маючи підоснову, звичайно, що воно не пропаде. Але від деталей, на рівні яких вже точилася дискусія, тепер ми знову маємо повернутися до фундаментальних концептів, треба нам це чи не треба і т.д.
Я залишився членом громадської ради при мінрегіонбуді. Я був членом попереднього складу громадської ради і залишився в цьому мінрегіонбуді поки що, поки його не трансформували відповідно до реорганізації. В листопаді я був запрошений на чергове засідання, мене попросили ознайомитися з тими законопроектами, які пропонує мінрегіонбуд, які тоді були доступні на сайті. Коли я читав ці законопроекти, в мене було враження, чи то я щось підзабув. Але я, прочитавши ті законопроекти, які були розроблені на основі цих, вижимки з яких вам сьогодні пропонуються, не зрозумів, власне що міняється порівняно з нинішньою ситуацією. Пропонувалися нові редакції існуючої ситуації. Деякі, звичайно, поправки були щодо, наприклад, обмеження кількості депутатів в міськрадах залежно від кількості населення і т.д. Але задля таких новел не треба писати нову редакцію законопроекту.
Я висловив цю точку зору на засіданні громадської ради. Наскільки я зрозумів, тодішнє керівництво міністерства не було налаштоване на здійснення реальних реформ. Тобто, під виглядом нової редакції законопроекту і під соусом реформ просто намагалися зберегти статус-кво, дещо поліпшивши чи врегулювавши і т.д.
Крім того, спостерігається іноді навіть зворотній рух, не тільки консервація статус-кво, а навіть зворотній рух. Наприклад, багато років точиться дискусія, навіть дискусія вже немає, всі визнають необхідність повсюдності місцевого самоврядування. Цей законопроект щодо земельних питань фактично є на 180%, це не повсюдність, це звуження чи взагалі позбавлення місцевого самоврядування територіальної бази.
Зараз, наскільки я розумію, керівництво міністерства змінилося, дещо змінилися погляди. В мене складається враження, що зараз є точка біфуркації: чи ми підемо туди, чи ми підемо сюди. Тут є кілька важливих питань, про які нам, можливо, слід замислитися.
По-перше, на порядку денному стоять маса різних реформ, які принаймні проголошуються. Сьогодні, наприклад, дуже активно дискутувалося питання ОСББ, житлово-комунальні послуги, енергозбереження і т.д. Це те, що необхідно робити. Паралельно ми мали б робити і цю реформу. Чи захоче влада робити паралельно всі ці процеси? В будь-якому разі необхідна на це політична воля. Тому ми маємо для себе поставити питання, чи зацікавлені ми в тому, щоб цю реформу дійсно починати, і якщо так, то треба знайти шляхи, як вплинути на цю політичну волю, щоб процес почався.
Немає сенсу обговорювати ці законопроекти. Вони є доступні, ви можете ознайомитися з повними текстами. Вони вже 100 разів обговорені.
Головне тепер питання – їх запустити, відбити, щоб їх не викривили з точністю до навпаки, як у нас іноді може траплятися під час законодавчого процесу. Тому мені здається, що основне питання, яке ми маємо вести, - це питання, чи готові, наприклад, ми самі до впровадження цієї реформи. Якщо так – якими каналами, яким чином донести до влади, а найоптимальнішим варіантом влади в нашому випадку є президент України, необхідність цього процесу. Відповідно потім максимально допомагати і президенту, і всім, якщо вони виявлятимуть політичну волю щодо цього процесу, максимально допомагати цьому процесові, в тому числі й шляхом донесення інформації до людей.
Бо у нас, на жаль, за багато років, коли під реформами видавалися дії, які насправді реформами не є, у населення виробилося негативне сприйняття навіть самого слова „реформа”. Хоча об’єктивно це є необхідним, але населення вже настільки втомилося від квазіреформ, що вже квазіреформи сприймає за реформи. Тому воно вже нічого не хоче, воно хоче стабільності.
Мені здається, що це фундаментальне питання, яке ми маємо для себе усвідомити. Ми самі вважаємо, що це треба? Якщо так – як донести. І якщо донесемо – тоді максимально відстоювати.

Ганущак:
Я згоден з тим, що зараз є непевність і точка біфуркації. Хочу нагадати недавню історію. Буквально 1,5 року тому розроблявся тут закон про Київ. Тоді майже рік тривали дискусії по деталях, як виписати те чи інше слово. В першому читанні прийняли, тоді була прийнята оптимальна схема управляння Києвом, дворівнева, з чітким розділенням повноважень між районами і Києвом, а також державна адміністрація. Тобто, розділення державних і самоврядних функцій.
Я розумію вище політичне керівництво, яке думало стати президентом, і тому під себе. Подивимося, як вийде, нам сподобається чи ні. Зараз ситуація така. Протягом тижня прийняли чисто адміністративне рішення і самоврядування знищили. Схема централізації, як казав Яцуба, вони всі злодії за означенням, і тільки державний чиновник, який керований, може бути чесним, принаймні тому, що він підконтрольний по політичній лінії. Ця дискусія йде не тільки в Україні.
Я до чого веду? Проекти, які були розроблені свого часу мінрегіонбудом, є непрості. До того, що тут описано, там є ще деякі питання. Наприклад, вказані принципи, при яких умовах дається самоврядуванню повноваження, і чому, наприклад, соціальний захист не дається. Ви прекрасно розумієте, немає сенсу міській раді голосувати за субвенції, де не порулиш, йде накатом, побачив і все. Там треба приймати рішення. Тобто, ці принципи виписані. Виписані принципи бюджетної системи, виписані принципи формування на основі соціальних стандартів.
А далі йдуть неприємні речі. Це є адміністративний нагляд. Я знаю позицію багатьох мерів: не дай бог мене і т.д., тому що суди всі продажні, я завжди буду програвати. Але ми виходимо з розуміння статті 8, слава богу, тут ще й хартія є, де описується, яким має бути адміністративний нагляд. Останній пункт – двомірність адміністративного нагляду.
Якщо ми не визначимося з тим, що контроль з боку держадміністрацій повинен бути дуже формалізований, в дуже стислі терміни, то буде те, що з Києвом – просто було знищено самоврядування. Паралізують його, знищать іншими способами, як зараз намагаються через землю зробити. Найкраще – формалізувати цей контроль, щоб потім не можна було неформальними методами знищувати самоврядування.
Я би хотів, щоб всі міські голови все-таки прочитали ці закони. Воно апріорі сприймається непогано, бо воно краще в тих моментах, які були. Є парадоксальні. Ми не зможемо перед президентом як експерти відстоювати свої позиції. Завжди зможуть нас відставити: хто ви такі, кого представляєте? Тобто, нам потрібно, щоб була створена певна політична позиція міських голів, а вона може бути створена. Партійна лінія, з одного боку, погано, а з іншого, якщо партія при владі, може, вона й прислуховується до менших братів своїх.
Ще одна річ. На жаль, ми програми битву за податковий кодекс в частині права регулювати ставки податки на землю. Якби було це впроваджено, тоді з'являється місцева фіскальна політика, тоді з'являється право приймати непопулярні рішення, встановлюючи ставки. Тоді центр, оті старші брати, нарешті бачать сутність існування місцевого самоврядування. Тому що апріорі будь-яка авторитарна влада вважає, що самоврядування не потрібне, воно валандається між ногами. І депутати не потрібні – вони тільки для легітимізації рішень.
Коли з'являється місцева політика, тобто право приймати ставки податків, то в цьому випадку з'являється сенс існування цього самоврядування, тому що вони приймають непопулярні рішення.
Тому у нас на часі. Треба вносити зміни до податкового кодексу, який вже прийнятий, в цій частині, в частині транспортного податку, відновлювати. Зійде сніг разом з асфальтом – у вас ні копійки немає дорожнього фонду. Його просто ліквідували. Щось там обіцяли в державному бюджеті якісь субвенції. Обіцянка-цяцянка – його немає. Це теж позиція, ці зміни потрібно готувати. Тому що ліквідувати то ліквідували, автоматично піднялися ціни на бензин, а у нас нічого немає. Спротив населення, незадоволення вже викликали, а дороги все одно будуть зіпсовані.
І зміни до бюджетного кодексу. В бюджетному кодексі є дуже неприємні речі. Є й непогані, але введені неприємні речі щодо контролю за правопорушеннями, які взагалі-то не є правопорушеннями, тому що вони не описані. Але важелі вже є. Тобто, треба вносити зміни і до цього законодавства.
Як експерт я можу прилучитися до цих речей. Але політична позиція повинна бути виголошена саме вами, тому що ви населення представляєте.